АНТИКОЛОНІАЛЬНІ ТЕКСТОВІ СТРАТЕГІЇ ПОЕЗІЇ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА: ДО ПРОБЛЕМИ ПОСТКОЛОНІАЛЬНОЇ РЕЦЕПЦІЇ ТВОРЧОСТІ МИТЦЯ

Анотація

В с т у п . Розвиток постколоніальних студій в Україні потребує пошуків шляхів адаптації теорії до суспільно-політичної та культурної ситуації в країні, а також формату постколоніальної рецепції творчості українських митців, зокрема й Тараса Шевченка. Реалізація цих завдань ускладнена реактивацією неоколоніальної загрози, що актуалізує, зокрема, націологічний підхід до Шевченкової художньої спадщини. Метою статті є вивчення антиколоніальних текстових стратегій у творчості (передусім у доарештантській) Тараса Шевченка, осмислення характеру їхньої підривної дії, визначення інтерпретативного потенціалу текстів митця крізь призму сучасних неоколоніальних викликів.
М е т о д и . Методологічний арсенал постколоніальних студій (ретельне читання, елементи наративного аналізу), націологічна герменевтика, елементи рецептивної естетики, а також базові літературознавчі методи.
Р е з у л ь т а т и . Визначено, що антиколоніальні текстові стратегії в поезії Т. Шевченка вперше створили помітну опозицію імперській політиці у висвітленні української ("малоросійської") історії, мови, культури, відтак оприявнили антиколоніальний спротив на новому, продуктивнішому, етапі націєтворення. Магістральна текстова стратегія Шевченкової поезії (доарештантського періоду) – заперечення імперської ідеологічної парадигми, впливової у сферах мови, історії, освіти, культури (літератури), – включає в себе низку локальніших стратегій вибору національної мови й елітарного мовного коду, дискредитації "взірцевої" російської літератури, відрізнення національного від імперського, розвінчання ідеологеми про "великоросійську велич", реінтерпретації козацької історії крізь призму національної поразки та ресентименту. Антиколоніальний характер цих текстових стратегій підкреслено й наративними стратегіями прямолінійного викриття імперської денацифікаційної політики, коливання наратора між саркастичною та інвективною тональностями, принципової двомовності діалогів, що увиразнює комунікаційний, культурний розрив між зображеними представниками українського та російського народів.
В и с н о в к и . В українській літературі саме поезією Т. Шевченка було відкрито антиколоніальний фронт, текстуально оприявлено альтернативний імперській "версії реальності" дискурс національного буття, відтак активізовано процес свідомого націєтворення. Механізм демонтажу імперських ідеологем, що його демонструють текстові стратегії Шевченкової творчості, дієвий і сьогодні в ситуації інформаційної (і не лише) війни, розв'язаної проти України.

Список використаних джерел
Агеєва, В. (2021). За лаштунками імперії. Есеї про україно-російські культурні відносини. Віхола.
Бевзюк, Є., Котляр, О. (2022). Імперська ідеологія як принцип модернізації інформаційного середовища. Науковий вісник Ужгородського університету (серія: Історія), 1(46), 128–139. https://doi.org/10.24144/2523-4498.1(46).2022.257053
Борзенко, О. (2006). Сентиментальна "провінція" (Нова українська література на етапі становлення). Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна.
Брехуненко, В. (2003). Переяславська рада 1654 року в російській історіографії. П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич (Ред.), Переяславська рада 1654 року (історіографія та дослідження) (с. 605–652). Смолоскип.
Горєлов, М. (2015). Цивілізаційна парадигма краху Переяславського процесу. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, 1, 32–38.
Гребінка, Є. (1980–1981). Богдан. Сцены из жизни малороссийского гетмана Зиновия Хмельницкого. Твори у 3-х томах (Т. 1, с. 114–168). Наукова думка.
Гребінка, Є. (1981). Твори у 3-х томах. Т. 3. Повісті, оповідання, нариси, статті, рецензії, листи. Наукова думка.
Грабович, Гр. (1991). Шевченко як міфотворець: семантика символів у творчості поета. Радянський письменник.
Гундорова, Т. І. (2012). Транзитна культура. Симптоми постколоніальної травми. Грані-Т.
Дзюба, І. (2008). Тарас Шевченко. Життя і творчість. Києво-Могилянська академія.
Жулинський, М. Г. (2017). Духовний будівничий України. Мистецтво.
Драч, І. (Ред.). (2003). Історія Русів. Веселка.
Квітка-Основ'яненко, Г. Ф. (1981). Зібрання творів у 7-ми томах (Т. 7, с. 266–268). Наукова думка.
Кралюк, П. (2023). Антиімперський Тарас Шевченко. Радіо Свобода. 09 березня 2023. https://www.radiosvoboda.org/a/taras-shevchenko-rosiyska-imperiya/31139587.html
Малиновський, А. (2022). Антропологія української прози першої половини XIX століття. Культурні трансфери. Талком
Павлів, О. (1991). Поема-містерія "Великий льох" Тараса Шевченка. Слово і Час, 6, 67–73.
Харчук, Р. Б. (2019). Історична пам'ять Т. Г. Шевченка: спроба реконструкції. Академія.
Шаф, О. В. (2014). Повість "Художник" Тараса Шевченка: концепція особистості російського інтелігента. Шаф, О. Горизонти розуміння. Статті та роздуми про творчість Тараса Шевченка. (с. 72–77). Середняк Т. К.
Шевченко, Т. (2006). Усі твори в одному томі. Ірпінь.
Шкандрій, М. (2004). В обіймах імперії: Російська і українська літератури новітньої доби. Факт.
Юрчук, О. (2013). У тіні імперій: українська література у світлі постколоніальної теорії. Академія.
Grabowicz, G. (1981). Three Perspectives on the Cossack Past: Gogol', Ševčenko, Kuliš. Harvard Ukrainian Studies, Vol. 5, No. 2, pp. 171–194.