ПОЕТИЧНА ВІЗІЯ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ: ВІД ШЕВЧЕНКА ДО СУЧАСНОСТІ

Анотація

В с т у п . Поетичне мистецтво здатне не лише чинити опір, формуючи власні наративи у протидії імперським, а й фіксувати головні історичні події, виконувати акумулятивну функцію та зберігати розрізнені фрагменти культурної пам'яті. Тарас Шевченко – митець, котрий першим указав на ворога – російський імперіалізм, окреслив головні координати народного супротиву. Сучасні українські поети розширили та доповнили художню парадигму, народжену Шевченковим словом.
М е т о д и . У поданій статті було застосовано методи пост-колоніальних студій, студій пам'яті та студій травми.
Р е з у л ь т а т и . У студії було окреслено головні наративи Шевченкового поетичного світу, що стали вибухово відпірними стосовно колоніального стирання, цілеспрямовано впроваджуваного в Україні російською імперією. Шевченкові поетичні тексти оприявнили культурну пам'ять українського народу, вказали на непроминальні події в минулому. Поет підніс образ захисника-оборонця рідної землі, обезсмертивши імена багатьох українських героїв; відтак активізував поняття фами, пам'ятнику у слові тим, хто поклав життя у боротьбі за волю Батьківщини. У горнилі Шевченкового слова народилися імперативи, суть і значення яких із кожним поколінням українців лише посилювалися. Сучасні українські поети в умовах новітнього етапу антиколоніальної боротьби продовжили та розширили парадигму опору московитьским загарбникам. На прикладі поетичних текстів В. Амеліної, І. Астапенка, Л. Горової, Г. Крук, А. Малігон, Н. Слободянюк та ін. спостережено розширення питомо Шевченківського образу захисника рідної землі шляхом гендерного розширення, коли на захист України стало й жіноцтво; також завважено й інші трансформації традиційного уявлення про українського воїна-оборонця. Проаналізовано сучасні поезії, породжені російсько-українською війною, які зафіксували невідомі до того в українській літературі травматичні стани перепроживання військових дій, окреслили комплекс Уцілілого. Серед невідомих раніше тем і образів, що їх було спостережено, – вимушене переміщення, загалом зображення українських біженців, яким вдалося виїхати з окупованих територій.
В и с н о в к и . Шевченків поетичний світ окреслив головні засади українського протистояння імперській політиці, зафіксував культурну пам'ять українців і започаткував своєрідний архів, де фама, пошана героїв, що поклали життя у боротьбі із загарбниками, посідає одне з центральних місць. Новітня російсько-українська війна спровокувала небачений супротив українського народу, що повною мірою відобразився в мистецтві, зокрема в поезії, продовжив і розширив Шевченкову, зосібна закладені в ній уявлення про оборонця рідної землі та ворога, що прийшов її спаплюжити.

Список використаних джерел
Амеліна, В. (2022). Неначе в мову влучив снаряд: Добірка віршів Вікторії Амеліної про війну. https://pen.org.ua/nache-u-movu-vluchyv-snaryad-dobirkavirshiv-viktorii-amelinoi-pro-vijnu
Ассман, А. (2014). Простори спогаду. Форми та трансформації культурної пам'яті. Ніка-Центр.
Астапенко, І. (2022). Вірші про війну. https://war-art.mkip.gov.ua/?p=111
Барабаш, Ю. (2004). Тарас Шевченко: імператив України. Історіо- й націєсофська парадигма. Видавничий дім "Києво-Могилянська академія".
Власова, Т. (2022). Я не кіборг. http://ukrainka.org.ua/node/4716
Герасименко, Н. (2017). "Блокпост": рядки, мов постріли. Слово і Час, 2, с. 84–87.
Горова, Л. (2022). Враже. https://www.kislorod.org.ua/bude-tobi-vrazhe-takjak-vidma-skazhe-genialnij-virsh-vid-ukrainki-stav-hitom/
Деркачова, О. (2017). (Не)війна як маркер "свого" і "чужого" в новітній українській поезії. Слово і Час, 7, 17–31.
Достлєва, Л. Колоніальне стирання. У Український Деколоніальний Глосарій.
https://decolonialglossary.com.ua/colonial-erasure-uk
Іванишин, П. (2008). Національний спосіб розуміння в поезії Т. Шевченка, Є. Маланюка, Л. Костенко. Академвидав.
Карут, К. (2022). Почути травму. Розмови з провідними спеціалістами з теорії та лікування катастрофічного досвіду. Дух і Літера.
Клочек, Г. (1998). Поезія Тараса Шевченка: сучасна інтерпретація. Освіта.
Ковалів, Ю. І. (2022). Кілька штрихів до сучасної лірики під обстрілами. http://bukvoid.com.ua/events/culture/2022/07/05/112454.html

Крук, Г. (2022). Перехресний як рима вогонь. https://www.facebook.com
Малігон, А. (2022). Malihon, Anna. Virshi viyny. URL: https://www.lvivpost.net/kultura/n/48319, 2022
Пастух, Б. (2016). Метафізика страждання у "Віршах з війни" Бориса Гуменюка. Дивослово, 9, 55–58.
Поліщук, Я. (2016). ARS MASACRAE, або про те, чи є поезія на війні. Слово і Час, 7, с. 3–11.
Пухонська, О. (2022). Oksana. Поза межами бою. Дискурс війни в сучасній українській літературі. Дискурс.
Слободянюк, Н. (2016). Королева кришталева ходить у броні. https://vikna.tv/styl-zhyttya/virshi-pro-vijnu-yak-rymuvannya-pidtrymuye-ukrayinskyj-bojovyj-duh/
Томпсон, Е. М. (2006). Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм. Основи.
Чамата, Н. (2014). Лірика Тараса Шевченка. Аналізи й інтерпретації. Видавничий дім "Києво-Могилянська академія".
Шевченко, Т. Г. (2021). Кобзар. ВД "Школа".
Шевчук, В. О. (2001). "Святий Чигирин": Бачення української історії в поезії Тараса Шевченка. У Шевчук, В. O. "Personae verbum" (Слово іпостасне): Розмисел. Твім інтер.
Assmann, J. (2008). Communicative and Cultural Memory. In Astrid, E., Ansgar, N. (Hg.). Cultural Memory Studies. An International and Interdisciplinary Handbook (рр. 109–118). https://archiv.ub.uni-heidelberg.de/propylaeumdok /1774/1/Assmann_Communicative_and_cultural_memory_2008.pdf
INVASION (2022). Ukrainian Poems about the War. SurVision Books.