Українська демонологія у творчості Тараса Шевченка (на основі творів "Причинна", "Утоплена")

Анотація

У статті здійснено аналіз демонологічних мотивів у творчості Тараса Шевченка на матеріалі його балад "Причинна" та "Утоплена". Народна демонологія посідає важливе місце в поетичному світі митця, адже образи русалок, відьом, потойбічних духів і трагічних душ не лише відтворюють фольклорні уявлення, а й виконують символічно-психологічну функцію. Зауважено, що балади Шевченка є одним із перших прикладів органічного поєднання літературної традиції з архаїчними віруваннями українців. Відзначено, що у творі "Причинна" образ русалок уособлює межу між світом живих і мертвих, водночас відображаючи трагедію дівчини, позбавленої кохання й підтримки громади. Натомість в "Утопленій" акцент зміщено на трагічну жіночу долю й моральні наслідки соціальної несправедливості, що трансформуються у демонологічний мотив перетворення на русалку. Простежено, що демонологічні образи в баладах не подаються як самодостатні фантастичні істоти, а стають художніми маркерами психологічного стану героїв та символами народного світогляду. Аргументовано, що Шевченко, використовуючи народні демонологічні уявлення, надає їм нового сенсу: вони слугують не лише поясненням незбагненного, а й інструментом осмислення моральних і соціальних проблем. У роботі також наголошено, що інтерпретація демонологічних мотивів у творчості Шевченка сприяє кращому розумінню його поетики, де поєднано елементи фольклорної символіки й глибокий ліричний зміст.