Образ покритки в системі взаємовідображень текстів Тараса Шевченка та Ганни Барвінок

Анотація

У статті проаналізовано образ покритки в системі взаємовідображень художніх текстів Тараса Шевченка та Ганни Барвінок. Метою дослідження є простеження трансформації цього образу від об'єкта співчуття й художнього осмислення трагічної жіночої долі в поетичному дискурсі Шевченка до внутрішньо цілісної, самодостатньої особистости в прозі Барвінок, а також з'ясування особливостей інтертекстуального діялогу між їхніми творами. Методологічну основу становлять компаративний та інтертекстуальний підходи з елементами феміністичної критики.
Матеріялом дослідження слугують поеми "Катерина" і "Наймичка" та оповідання "Перемогла" і "Королівщина". З'ясовано, що у Шевченка образ покритки набуває символічного й архетипального значення, часто постаючи як алегорія страждання України, водночас зберігаючи риси індивідуальної трагедії жінки. Натомість у Барвінок акцент зміщується на психологічну глибину й суб'єктність героїні: покритка постає як носійка власного голосу, здатна до свідомого вибору та протистояння суспільному осудові.
Особливу увагу приділено інтертекстуальним зв'язкам, зокрема перегукам із "Катериною" у творі "Перемогла", що виявляються через цитування, сюжетні паралелі та варіювання мотиву стосунків із москалем. Доведено, що Барвінок не лише відтворює шевченківську модель, а й пропонує альтернативні сценарії жіночої долі з можливістю подолання соціяльної стигми. У зіставленні "Наймички" та "Королівщини" простежено різні моделі материнства – жертовну й відкриту, засновану на свідомому виборі героїні.
У підсумку встановлено, що еволюція образу покритки відбувається від символізації до психологізації та індивідуалізації. Творчість Ганни Барвінок репрезентує важливий етап становлення жіночого письма, у якому маргіналізований досвід набуває голосу та цінности.