Тарас Шевченко і Марко Вовчок: інтерпретація взаємин у шевченкіані

Анотація

У статті проаналізовано літературні інтерпретації одної з цікавих сторінок життя Тараса Шевченка в різногранній шевченкіані, а саме ‒ його взаємин із Марком Вовчком (Марією Маркович). До розгляду взято романи Оксани Іваненко "Тарасові шляхи" та "Марія" і романну дилогію Василя Шевчука "Син волі". Відзначено, що тональність і семантика інтерпретацій життєписцями аналізованої теми значною чи й вирішальною мірою зумовив відомий присвятний Шевченків вірш "Марку Вовчку". Спостережено, що в різних спогадах чи дослідженнях (О. Кониського, Б. Лепкого та ін.) не мовлено про якісь особливі, інтимні почуття у взаєминах між класиками, окрім як "глибокої і щирої дружби" (О. Кониський). Водночас у новітніх біографічних творах про Шевченка, які заслуговують окремої студії (Г. Тарасюк та ін.) виписано "радикальніші" інтерпретації стосунків Шевченка і Марка Вовчка. Детальніша увага в дослідженні приділена двом романам О. Іваненко, в кожному з яких аналізована тема знайшла цікаві й дещо несхожі творчі вирішення, зокрема й через адресованість "Тарасових шляхів" "середньому і старшому шкільному вікові". Спостережено і зазначено, що, попри дотримання біографами "батьківсько-доньчиного" характеру взаємин між Шевченком і Марією Маркович, у їхніх романах переважно підтекстово вчуваються нотки про глибші почуття між ними, принаймні з боку Шевченка. У дилогії Вас. Шевчука ці нотки втілені прямослівніше, психологічно глибше, хоч сама історія взаємин між класиками в нього виписана стисліше. Висловлено думку, що романи О. Іваненко та Вас. Шевчука в частині аналізованої тут теми, імовірно, вплинули на інтерпретації цієї теми в шевченківській біографіці початку XXI століття.