Шевченко в інтермедіяльних вимірах

Анотація

В епоху інформативної перенасиченості, залучення ШІ до освітнього процесу згасає інтерес до читання. Здобувачі освіти активно послуговуються скороченими переказами літературних творів, чималий асортимент яких надає інтернет упереміж із улізливою рекламою лудоманії, "легких" заробітків на сумнівних махінаціях, шахрайстві, навіть зраді Батьківщини.  Одним із ефективних засобів педагогічного спротиву інформаційній агресії може бути домашнє завдання: прочитати художній твір, біографію митця, переглянути фільм, знятий на цій основі, і здійснити порівняльний аналіз перекодування первинного тексту в кінотекст. Це допомагає зацікавити літературним першоджерелом та його побутуванням у спорідненому виді мистецтва, а також боротися з наростаючою безграмотністю. Вдячним матеріалом для виправлення такого становища є життя і творчість Т. Шевченка, що посідає в нашому інтермедіяльному просторі вагоме місце. У цій "касетній" статті ми обмежилися роздумами з приводу документально-мистецької кіноепопеї "Тарас Шевченко. Заповіт" і дотичних до неї творів. Стаття складається зі студентських рецензій на окремі серії цього проєкту і дотичних до нього фільмів, із безпосередніх вражень, що відбивають спектр сучасних настроїв молоді, та з викладачевого упорядкування.  Окрім суто мовностилістичного редагування, я свідомо не втручався в студентський полілог, прагнучи вислухати їхні думки, враження, висновки і не нав’язувати власних. Такий підхід сприятиме звільненню постаті й творчості світового генія Тараса Шевченка від схоластичної ритуалізації, олюдненню її й наближенню до молодих реципієнтів на відстань серця. Навіть студенти-філологи, на жаль, дуже слабко обізнані з найбільшими здобутками української кінодраматургії, її взаємодії та синестезії з першоджерельними літературними текстами. Такий стан опанування знань спричинений і неприродними умовами сучасного навчального процесу, що відбувається то очно, то заочно й переривається постійними повітряними тривогами, вимиканнями світла й тепла, міграціями тощо. Наше кіно, попри несприятливі умови, а то й усупереч їм, живе й розвивається, про що свідчать і нові документальні та мистецькі стрічки, як і те, що  в коротких списках "Оскара"-2026 опинилися шість фільмів, пов’язаних з Україною. Употужнювати цей успіх покликані молоді покоління гуманітаріїв.