Тарас Шевченко, Дніпро, пороги в поезії Івана Сокульського: образно-семантичні структури опору

Анотація

Вступ. Антиколоніальні стратегії творчості поетів-дисидентів, смислові аспекти опору денацифікації, "дематеріалізації" українського світопростору, актуалізовані в їхніх віршах, допомагають осмислити сучасну суспільно-політичну та культурну ситуацію в країні, виступають взірцями національного чину. На художню реалізацію антиколоніальних творчих стратегій, зокрема й на вибір відповідних образно-семантичних структур, впливає культурна географія регіону. Придніпров'я – один з регіонів України, для яких особливо важливим культурним і націєтвірним символом постає Дніпро, нерідко семантично зближений з постаттю Тараса Шевченка в понятійно-оцінному плані нескореності, свободи, суверенності. Саме для поетів Придніпров'я, передусім для Івана Сокульського, які в тоталітарні часи формували художній код опору системі, характерне розімкнення дуади Дніпро – Шевченко у тріаду Дніпро – Шевченко – дніпрові пороги: актуалізація антиколоніального культурного смислу останніх зумовлена як національно-історичними, культурно-географічними чинниками, так і усвідомленим у 1960–1970-х фактом тоталітарного екоциду через затоплення цієї ландшафтної пам'ятки планетарного значення. Метою статті є розгляд художніх особливостей лірики Івана Сокульського, чільного представника дисидентської поезії Придніпров'я, а саме образно-семантичних структур, у яких національну опірність сконцентровано навколо образної тріади Тарас Шевченко – Дніпро – дніпрові пороги.
Методи. Методологічний арсенал націологічних, постколоніальних студій, екостудій, культурної географії, структурно-семантичного аналізу, а також базові літературознавчі методи.
Результати. Визначено, що художня своєрідність розгортання антиколоніальних стратегій опору радянському режиму в дисидентській поезії може мати регіональні відмінності, зумовлені національно-історичними, культурно-географічними чинниками. У художньому світовідчутті поетів-дніпрян антиколоніальний спротив акумулює національну історію, центрує картину світу навколо образу Дніпра, актуалізує історичний, націєкультурний, резистентний смисл дніпрових порогів, факту їх затоплення як імперського екоциду, як наруги над національною пам'яттю, акцентує образ степу як квінтесенції української самості. Ці ознаки виявлені в поезії Івана Сокульського. Постать і творчість Т. Шевченка органічно вписується в ліриці І. Сокульського в образно-семантичну групу Дніпра й дніпрових порогів, акумулюючи смисл камінної непохитності, нескореності, свободи, актуальних для утвердження ідеї антиколоніальної опірності України та її нації. Кореляція компонентів образно-семантичної структури Тарас Шевченко –  Дніпро – дніпрові пороги реалізується в поезіях І. Сокульського через інтертекстуальні алюзії, паратекст (епіграф), концептуалізацію образу Шевченка, його "місць пам'яті", метонімічне зближення його образу із топосом Дніпра, каменю, своєрідний "діалог" із Тарасом Шевченком шляхом використання його поетичної концептосфери (Дніпро, степ, могила, кручі, козацтво, кров тощо), але з іншим, відповідним дисидентському часу й чину антиколоніальним смислом.
Висновки. Дисидентська поезія Придніпров'я, зокрема І. Сокульського, має свою поетикальну своєрідність вираження антиколоніального спротиву, водночас вписана й у ширше коло українського дисидентського дискурсу, відкриває нові перспективи для дослідника, зокрема й в аспекті значущості постаті й творчості Тараса Шевченка для формування антиколоніальної свідомості як за тоталітарних часів, так і нині.