Сміхова шевченкіана в українському гумористичному дискурсі ХІХ–ХХІ століть

Анотація

Вступ. У статті розглянуто трансформацію відомих висловів  Тараса Шевченка та алюзії на них як засіб творення комічного в гумористичному дискурсі XIX–XXI ст. Показано, що заміна лексичних компонентів упізнаваних українцями поетичних рядків, їх візуалізація, використання прецедентних образів і символів у нових контекстах викликають різні конотації, які спричиняють комічний ефект. Матеріалом для дослідження стали гумористичні й сатиричні поезії українських авторів ХІХ–ХХІ ст.  
Методи. У роботі використано описовий і зіставний методи,  а також метод контекстуального аналізу. 
Результати. З'ясовано, що гумористи здебільшого вдаються до трансформацій прецедентних висловів Тараса Шевченка та алюзій на них на лексико-семантичному та синтаксичному рівнях. Гумористичний ефект найчастіше виникає завдяки конотаціям і накладанню семантичних аналогій у нових контекстах, а також унаслідок заміни окремих слів чи рядків зі збереженням загальної структури й впізнаваності твору-оригіналу.  
Висновки. Трансформація прецедентних висловів та алюзії на них з елементами мовної гри є продуктивним засобом творення комічного в українському гумористичному дискурсі XIX–XXI ст. Поетичний доробок Тараса Шевченка й донині залишається актуальним для українців у різних частинах світу, слугуючи водночас джерелом для творення оригінальних гумористичних і сатиричних текстів унаслідок обігрування загальновідомих рядків із поезії Кобзаря, трансформації витворених ним образів та поетичних символів відповідно до нових суспільно-політичних реалій.