ТЕМА «ЛИКЕРИНОГО КАЯТТЯ» ПЕРЕД ПАМ’ЯТТЮ ШЕВЧЕНКА У СПОГАДАХ, СТУДІЯХ, ТВОРЧИХ ІНТЕРПРЕТАЦІЯХ

Анотація

Стаття присвячена з'ясуванню проблеми, яка в шевченкознавстві досі не здобула наукового осмислення попри те, що взаємини Тараса Шевченка з Ликерою Полусмак достатньо широко описані в спогадах, студіях, художньо-біографічній шевченкіані. Автор студії піддає аналізові доволі широкий масив творів шевченкіани, переважно ліричних і ліро-епічних, у яких постає в різних інтерпретаціях образ Ликери Полусмак, зокрема її поведінка в останні роки життя, коли жінка перебралася до Канева й багато часу проводила біля Шевченкової могили нібито задля каяття перед пам'яттю поета. Відзначено дві основні смислові парадигми у трактуванні поетами-сучасниками постаті Ликери: 1) жінка не заслуговує прощення, бо глибоко вразила Шевченка своєю брутальною поведінкою і прискорила кончину поета; 2) Ликера мала право на власний вибір, а тому не позбавлена права на покуту. Залежно від того, якої з названих парадигм трималися автори творів шевченкіани, їх у шевченкознавстві образно називають відповідно «дітьми Тарасовими» чи «дітьми Ликериними» (за М. Стрельбицьким). У дослідженні послідовно проаналізовано понад двадцять поетичних творів «про Ликеру», написаних і широкознаними поетами (Л. Костенко, В. Базилевський, Н. Гнатюк, І. Гнатюк та ін.), і менш відомими (Л. Тараненко, Н. Баклай, О. Діхтяренко та ін.), визначено авторські позиції в них. Зауважено: в низці віршів-мініатюр образ Ликери постає таким, що не здатний на правдиве усвідомлення своєї можливої неправоти у стосунках із Шевченком і щире каяття. Мовлено в низці студій і творів про лукавість і фальшивість Ликариних дій біля могили Шевченка. Водночас окремі дослідники й митці трактують Ликерину поведінку як щиру й покутну. Детальніше в статті проаналізовано поему І. Гнатюка «Ликера» й однойменну драматичну поему О. Пухного, в яких досліджувана тема поставлена й осмислена широко і мистецьки вартісно. У висновках зауважено, що аналізована тема «Ликериного каяття», як і вся історія взаємин Шевченка й Полусмаківни, і надалі збережуть різні бачення й оцінки.

_____________

Список використаних джерел

Базилевський, В. (2004). Віварій. Кінець навігації. Поезії.  Вадим Карпенко.

Білокінь. О. (2012). У третьому разку ‒ любов... Шевченків світ. 5, (с. 121-123).

Гнатюк, І. (2004). Хресна дорога: Поетичні твори. Майдан.

Діхтяренко, О. (2006). Межа відвертості. Відлуння-плюс.

Дорошкевич, О. (1926). Трагедія самотнього чуття (Шевченко й Ликера). Життя й революція. 9. с. 73-89.

Зайцев, П. (1994). Життя Тараса Шевченка. АТ «Обереги».

Івакін, Ю. (1983). Нотатки шевченкознавця (стаття 19-а). Радянське літературознавство. 3. (с.38-43).

Кобець, Олекса. (1993). «Коли б не він, про нас не чув би світ…». З нарису «Дещо про могилу Т.Г.Шевченка». Чернеча Гора. Травень, 1. с. 3 4.

Костенко, Л. (1977). Над берегами вічної ріки. Рад. письменник

Майданович, Т. (2017). Ликера. Українська літературна газета. 14 липня.

Павленко, М. (2019). «Садок вишневий і блокпост»: (Рецепція постаті Тараса Шевченка в українській поезії). Шевченків світ. 12. (С.118-149).

Поліщук, В. (2023). Музи Тараса Шевченка. Інтимно-любовні дискурси української літературної шевченкіани: монографія. Вид-во Ліра-К.

Пухний, О.(1998). Кобзареве весілля. Сміла. (с.7).

Пухний, О. (2021). Ликера. Драматична поема. Холодний Яр. 2. (С.36-42).

Ротач, П. (1990). Чи заслуговує прощення Ликера? Прапор. 3. (с.172-175).

Стрельбицький, М. (1985). Діти Тарасові, діти Ликерині. Київ. 4. (с.136-140).

Сушинський, Б. (2006). Тарас Шевченко: геній ‒ в самотності. Роман-есе. ВД «Якір».

Тараненко, Л. (2018). Стоїть душа перед порогом... Вибране. Видавець Ю.А. Чабаненко.

Тарахан-Береза, З. (1982). Доля Шевченкової нареченої. Літературна Україна. 14 жовтня.

Тарахан-Береза, З. (1998). Святиня. Науково-документальний літопис Тарасової гори. Родовід.

Ткаченко, А. (2004). Інтимний цикл Тараса Шевченка: реальне тло і романтичні візії. Наукові записки Київського національного університету ім. Т. Шевченка. 13. (с.57-68).

Ткаченко, А. (2003). Спокуса і спокута: фактажне та етичне тло «Ликериного циклу». Літературна Україна. 19 червня.

Український фольклор. Кн.1. (1939). Мистецтво.