ЗАСАДИ АНТИКОЛОНІАЛЬНОГО ДИСКУРСУ В Т. ШЕВЧЕНКА

Анотація

У статті окреслюються засади антиколоніального дискурсу поета, спираючись на авторитетні судження шевченкознавців та постколоніальні дослідження українських учених.

Творчість Т. Шевченка відповідала викликам і потребам національного буття, коли під пресом денаціоналізуючої імперської політики українцям загрожувала втрата своєї національної ідентичності. Антиколоніальний дискурс митця актуалізується у зв’язку із сучасними викликами та потребою розуміти культурні процеси в українському національно-визвольному русі і потребує уважного прочитання.

Такими важливими формами заперечення імперського в дискурсі митця є Шевченків україноцентризм, націотворча суть його поезії, зображення російської імперії як «темного царства» з усіма належними йому характеристиками: безмежне свавілля царя як першоджерело зла і беззаконня, свавілля його чиновників, з одного боку, а з другого – московське холопство; придушення вільної думки, сувора цензура; неволя, бідність, деморалізація, загарбницькі війни. У межах своєї антиколоніальної концепції він розвінчуває ідолів імперії – царів; протиставляє українське як вище – гуманне та демократичне – москальському – як антигуманному та рабському; інтерпретує доколоніальну козацьку добу як пору власного панування із вкоріненими принципами волі та рівності; ремствує через страждання пригнобленої російською імперією України; деміфологізує імперські міфи: Переяславської ради, начебто «братерства» українців та московитів; огуджує малоросійство як інспіроване імперією розповсюджене явище покручництва серед українців тощо.

Шевченків контрдискурс імперському дискурсу працював на утвердження національної ідентичності, оскаржував колоніальну політику та підривав могутність і загрожував цілісності імперії.

_______________

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Барабаш Ю. Тарас Шевченко : імператив України. Історіо- й націософська парадигма. Київ : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2004. 181 с.
2. Дзюба І. Тарас Шевченко. Життя і творчість. 2-ге вид., доопрац. Київ : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. 718 с.
3. Іванишин П. В. Національний спосіб розуміння в поезії Т. Шевченка, Є. Маланюка, Л. Костенко : монографія. Київ : Академвидав, 2008. 392 с. (Серія «Монограф»).
4. Клочек Г. Д. Поезія Тараса Шевченка : сучасна інтерпретація : навч.-метод. посіб. Київ : Освіта, 1998. 384 с. 
5. Луців Л. Бо москалі чужі люди. Наш Шевченко. Збірник-альманах на 1961 рік. Джерзі Ситі – Ню Йорк, 1961. С. 35–50.
6. Наливайко Д. Шевченко, романтизм, націоналізм. Слово і Час. 2006. № 3. С. 3–21.
7. Франко І. Темне царство. Франко І. Шевченкознавчі студії / Упоряд. М. Гнатюк. Львів : Світ, 2005. С. 56–77.
8. Шевченко Т. Повне зібрання творів  у 6 т. Т. 1 : Поезія 1837–1847 / Редкол. М. Г. Жулинський (голова) та ін. Київ : Наукова думка, 2003. 784 с. 
9. Шевченко Т. Повне зібрання творів у 6 т. Т. 2 : Поезія 1847–1861 / Редкол. М. Г. Жулинський (голова) та ін. Київ : Наукова думка, 2003. 784 с. 
10. Шевчук В. О. «Святий Чигирин» : Бачення української історії в поезії Тараса Шевченка. Шевчук В. О. «Personae verbum» (Слово іпостасне) : Розмисел. Київ : Твім інтер, 2001. С. 33–73.
11. Шкандрій М. В обіймах імперії: Російська і українська літератури новітньої доби / Пер. П. Таращук. Київ : Факт, 2004. 496 с.
12. Юрчук О. У тіні імперії : Українська література у світлі постколоніальної теорії : монографія. Київ : ВЦ «Академія», 2013. 224 с. (Серія «Монограф»).