До джерел світогляду Тараса Шевченка

Анотація

Вступ. Стаття присвячена вивченню світогляду Тараса Шевченка, зокрема джерел, які впливали на його формування. Акцентується, що особливості світобачення Т. Шевченка відповідають загальній системі кордоцентризму як важливої характеристики української національної ментальності. Центром шевченківського світобачення є особистість, серце котрої бачиться джерелом думок, емоцій і вчинків. Наголошено на основних джерелах світогляду Шевченка, зокрема усній народній творчості, літературних традиціях України та Європи, культурних і філософських тенденціях того часу. Проаналізовано вплив на художні та світоглядні засади Кобзаря популярних естетичних і філософських концепцій.

Методи. У статті використано загальнонауковий метод дослідження (синтез і узагальнення), а також інтердисциплінарний підхід, філологічний та історико-літературний методи дослідження.

Результати. Світоглядні засади Тараса Шевченка сформувалися на основі різних джерел, зокрема українського менталітету, автентичної української та європейської традицій мистецтва, літератури, філософії, естетики тощо. Поет був людиною високо освіченою, лектура якого не визначалася конкретними чіткими канонами чи напрямками, будучи багатогранною і різноманітною. На основі цих джерел формувалося авторське уявлення про світ та відбувалося його відтворення у творчості крізь призму художнього мислення. Загалом світогляд Тараса Шевченка укладається в систему українського кордоцентризму з акцентуванням уваги на значущості людської особистості та серця як втілення її внутрішнього світу.

У статті наголошується, що антропоцентрична за характером і спрямуванням світоглядна система Тараса Шевченка базується на тезі про усвідомлення феномену України як екзистенційного стану особистісного і національного буття, коли індивідуальна доля і воля тісно поєднуються з відповідними національними категоріями.

Висновки. Світогляд Тараса Шевченка як письменника і художника сформувався на основі українських та загальноєвропейських мисленнєвих традицій. Кобзар не був суспільно-політичним мислителем, а митцем і письменником, репрезентуючи засади свого світогляду крізь призму образів і символів. Притаманний йому історіософічний антропоцентризм представлений у формі художнього мислення. Шевченко не виступав послідовним прихильником жодної суспільної системи чи напрямку, оскільки сформував і відобразив у власній творчості оригінальну світоглядну концепцію. Останню визначаємо як шевченківську концепцію національного й особистісного буття. Ця шевченківська світоглядна система окреслює авторське бачення і розуміння законів персонального і національного буття. Також шевченківський світогляд генетично пов'язаний із давніми і сучасними традиціями на теренах Русі-України, перегукується і співзвучний із популярними європейськими суспільно-культурно-філософськими вченнями. Вважаємо його суто шевченківським світоглядом – національним за своїм змістом та оригінальним за спрямуванням.